"Нард мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!"

Вечір-реквієм, присвячений Дню гідності та свободи

«Народ мій є, народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

Мета: пригадати події, які відбувалися в країні і на Майдані Незалежності у 2013 році, розширити знання учнів про революцію Гідності та Свободи; розвивати почуття національної самосвідомості та громадянської активності; формувати розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині та стати на захист державних інтересів країни; виховувати ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України, усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

(Фон «В той день, коли закінчиться війна».)

Ведуча1 . Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Ведуча 2. Сьогодні ми зібралися з нагоди відзначення Дня гідності та свободи. Революція Гідності – це новий термін, який визначає політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.

Ведуча1. Майдан жив своїм життям. Хтось вартував, хтось рубав дрова, жінки готували в величезних казанах смачну їжу, а симпатичні дівчата розносили чай. Щогодини, як було заведено на майдані, співали гімн і молилися. Ніхто не знав, що принесе завтрашній день. Завтра могло і не настати. Всі спішили жити сьогодні.

Ведуча 2.Для чого люди вийшли на Майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо,

Бо вона гідна статус такий мати.

У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

Всі люди, всі – від юних до старих –

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

Тож не сидіть тихенько в стороні,

Не будьте ви до цих подій байдужі!

Бо знайте, ви сьогодні не одні!

А разом ми нестримні й справді дужі!

( Відео про майдан1.)

Ведуча 2. В світлу пам’ять йдуть щирі людські серця, котрі перестали битися з вини тих,що не мали і не мають совісті.

Ведуча 1: Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять загиблих намайдані героїв.

(Фон «Гей, пливе кача» (Покладання квітів до куточку пам’яті Небесної Сотні)

(Виходять дівчата – читці зі свічками)

1.Поплач, моє серце, гіркими слізьми,

бо вже не побачиш його між людьми.

Життя він віддав за Вкраїну свою,

він янголом став, найсвітлішим в раю.

2. Він янголом був, та народ ще не знав,

 і промінь тепла свого всім дарував.

Він є разом з нами в цей час, у цю мить,

 бо пам’ять вогнем завжди в душах горить.

3. Поплач, моє серце, чимдуж заридай

 та янгольське світло в душі заховай.

4. О,Господи, почуй мої благання,

мою молитву, мій скорботний спів.

Чия це битва вже остання:

 батьків, братів, коханих і синів?

1. У пам'ять закарбовує Вкраїна обличчя їхні, славні імена.

На всі віки найвища і нетлінна життям і кровю сплачена ціна.

2. Увесь народ прощається із ними, їх усмішки світлини бережуть.

Зєднай нас, Боже, дотиком незримим крізь вічну, крізь останню цю межу.

3. Навчи нас, поможи нам далі жити, Небесний Отче, дателю життя,

Даруй нам сили ворога простити, того, який не прагне каяття

4. Душа ридає, кожне слово блідне, змовкає перед болем тишини.

У помсті Україна не розквітне, невже даремно гинули вони.

Ведуча1. Хай їхня жертва буде бездоганна

на вічних, непомильних терезах.

Хай ця земля, для нас обітована,

воскресне знов, омита у сльозах.

1 .  Поможи нам, о Боже єдиний,

 пережити важкі ті часи,

Щоб ніхто не схитнувся безсилий

 у борні, захисти і спаси.

2.  Дай нам сили, любові, наснаги через терни пройти до зірок.

Не боятися втоми і зради, а рішуче зробити свій крок.

3.  Ще навіть біль нестерпний не притих,

знов сіллю сипле по відкритих ранах

Не в тих стріляли снайпери, не в тих ,

на гнівом переповнених майданах.

4. Я знаю, друже, так казати гріх,

 та видно по трибунах і екранах.

Не втих стріляли снайпери, не в тих ,

на гнівом переповнених майданах.

( Кладуть свічки до імпровізованої стіни пам’яті)

Ведуча1 .  Їх немає,а вдома їх ждуть наречені й кохані дружини.

«Ще не вмерла…»І ось їх несуть на руках у крові  побратими.

 Ведуча2. Їх немає, немає ,нема,нема, лише кача пливе по Тисині.

Кров героїв навіки свята. Слава їм і усій Україні.

(Пісня___________________________________________________________)

( Виходять хлопці)

Хлопець1. Мамо, сьогодні іду на майдан, якщо не повернуся, мене вбили.

Ти знаєш, мамо, я буду не сам, там люди, у яких багато сили.

Не плач, я мушу бути там, де всі ,грудьми стояти перед лютим звіром.

Ти знаєш, мамо, я так вдячний тобі , і ти пишайся завжди своїм сином.

Візьму щита, піду поміж людей,  прикрию їх від куль отих проклятих.

Вже знаєш, мамо, дістало до грудей, як з вилами брат іде на брата.

Я іду, бо це є моя земля,  я народився тут і тут я і загину.

Ми вільні і ми любимо життя, та віддамо його за вільну Україну.

Хлопець2.    Не плач, матусю, я ще повернусь, у снах до тебе я прилину, мамо,

До рук твоїх тихенько притулюсь і запечу свою криваву рану.

Моя матусю, пам’ятай повік, що правда завжди дорога ціною,

Що я помер, як справжній чоловік,  що я не здався, я пішов до бою.

Я знаю, мамо, як тебе болить твоя душевна, віковічна рана.

Тоді була всього одна лиш мить  і постріл від руки тирана.

Прости  мене, матусенько, за все, за горе й сльози, що приніс з собою.

І пам’ятай, ти пам’ятай мене, я не пропав, не зник, я –із тобою

Хлопець 3.  Не плачте, мамо, я іще живий, хоча живу із кулею у грудях

А наді мною, юним, молодим схилилися в скорботі люди.

Я не помру, ніколи не помру, мені в віках залишене безсмертя.

Хоча і вас тепер не обійму ,та я живу у всенароднім серці.

Ви знайте, мамо, вам до ніг мільйони  вклоняться  низенько,

А ви спечіть мені пиріг, що так любив я, люба ненько.

Не плачте, мамо, я іще живий ,хоча уже не стану перед вами.

І не заповню ваш батьківський дім маленькими своїми діточками.

Пробачте, мамо.

(Пісня «Мамо, не плач»)

Ведуча1. Простіть мені, бо я прощаю всім , як йду на барикаду,

Позаду мене тільки рідний дім,дружина, мати і дочка – моя відрада.

Я не злочинець і не терорист, в житті своєму не чинив я кривду,

Але коли вбивають молодих, на барикаду з честю вийду.

 Я йду без зброї, деревяний щит- єдине, що мене оберігає,

Але, можливо, завдяки мені від кулі інший хтось не постраждає.

Пробач мені, крихітко-доню, пробач, ненароджений сину,

Отримав я кулю у скроню, я просто любив Україну.

Матусю, пробач, не спинився, хоча ти благала: «Не треба».

Ти тут за Вкраїну молися, а я помолюся із неба.

Ведуча2.Ангели світлі за руки взялися і телефонний зв’язок поєднав

Тих ,що любили найбільше на світі ,тих, хто надіявся, вірив, чекав.

Хлопчик. Тату, чи скоро війна закінчиться?

Скоро уже? А коли? Розкажи...

Ти повертайся скоріше додому.

 Мені обіцяєш?.. Себе бережи...

Повертайся живим.

Ти - найкращий у світі татко.

Ти потрібен мені, повертайся скоріш,

я так хочу тебе обійняти.

 Ведуча1. Сльози солоні скупі чоловічі ангел крилом непомітно стирав,

Інший - стояв біля ліжечка доні, сни - зірочки під подушку ховав.

Повертайтесь усі, повертайтесь скоріш, ви-найкращі сини України,

Бо в молитві за мир вже  не стримують сліз ваші діти, батьки і дружини.

( Виходять дівчата- читці)

1.-Привіт, я трирічна дівчинка, яка була під обстрілами в Маріуполі, коли ми з мамою серед білого дня їхали машиною. Я вперше в житті побувала у вогненному куполі ,я ще під наркозом, ще не знаю, що матусю убило міною.

2.-Моє ім’я навіть не називають у новинах. Я-сирота. Та цього я не знаю все ще.А цікаво, чи байдуже обстріляній Україні, що моє тільце поранене.

3.-Привіт, я 21 річний український солдат і на відміну від тебе, маленька дівчинко, мене вже немає. Я став жертвою однієї із бандитських гранат.

4. я-Маріуполь.

1.-Я- Дебальцево .

2.-Я-спалений сад.  –

3.-Я-Луганськ .

4.-Я-убога, зруйнована хата.

1.-А я –потрощений виноград. 

2.-Я-іловайський котел .

3.-Я-заплакана мати.

4.-Я-спалені степ і ліс.

1.- Я-сплюндрована земля.

2.-А я-маленька блукаюча душа.

Ведуча1. Доживіть за нас по хвилині, по подиху кожен, по удару серця, по поцілунку, по сну.

Ведуча2. Долюбіть за нас наших мам, дітей, наречених, подаруйте квіти, докажіть дитині віршем .Ми б і самі…Правда,не могли стояти на місці, коли кинувся під кулі той молодий красивий юнак.

 Ведуча1.  Докажіть за нас, не мовчіть, хоча б слово . Адже набрешуть, накрутять, перепишуть і там, і тут. Ми могли б і без вас, просто кулі летіли знову і лупили по нас,вибираючи,кого вбють

Ведуча2.   Доростіть за нас помаленьку, по мірі прозріння, дотягніться до плечей,ухопіться сильніше за них. Ми могли б стояти, та від снайпера нема спасіння, нас врятував лише Бог і пробиті спини друзів.

Ведуча1.  Проти безсмертя переможців нема, пресвітлі небеса за вами плачуть.

І вірить світ серцям святим, гарячим

Ведуча2.     Світ знає, недаремно полягли

 празоряні нащадки козаків.

Космічна січ лишається бійцями ,

вітри свободи відчиняють брами,

Вони несуть дідів могутній спів.

Ведуча1. Нехай пречистим буде сонця храм ,

і світлим буде шлях в світи незримі.

Небесний полк вітає побратимів.

 Герої не вмирають, слава вам.

Ведуча2. Схиляйтесь низько тільки перед Богом,

 питайте небо, чом воно сумне.

Моліться довго і журіться довго.

 Можливо, біль так швидше промине.

Я благаю, не клоніть коліна,

не гніть у дугу зламані хребти.

Через каміння власного сумління

 ще треба хрест на гору донести.

Ведуча1. Ми вже не ті, майдан перекував

нам волю, душі, зболені серця.

Ми здобули ту правду і вогонь ,

 з якими йдуть до самого кінця.

Кожне слово,сказане в борні –

то меч і суд для тих, хто не збагнув:

«Ми люди, ми не бидло, не раби ,

народ, що волю у війні здобув»

(  Флешмоб  «Ми хочемо миру»- всі учасники беруть кульки до яких прикріплені паперові голуби і після свята запускають в небо.)

Ведуча2. О, світе, зморений і грішний, життя людське по вінця у тернях.

Його історія скайданена, невтішна ,брехнею зранена до глибини душа.

Та не вбита, не закам’яніла і не роздвоєна на Захід і на Схід.

Моя обвінчана з весною Україна терпінням сповнена десятки літ.

Весна перемогла, свобода на гілках забрунькувала.

Ми стали іншими, і наша нація жива в очах діброви ластівкою стала

(Пісня________________________________________________)