Stop булінг

Поняття «булінг»

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві. У тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Адміністративна відповідальність за булінг

Відтепер такі дії вважаються правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1700-3400 грн. або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Слід зазначити, що за булінг (цькування), вчинений малолітньою або неповнолітньою особою, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.

Поради батькам

Звертайте увагу на поведінку та настрій своїх дітей, їх фізичний та психічний стан. Можливо, ваша підтримка - це найперше, чого дитина потребує. Якщо ви виявили проблему, пов'язану з булінгом (вашу дитину б'ють чи ображають в училищі)звертайтесь:

• з заявою до поліції та закладів охорони здоров’я з фіксацією побоїв,
• до директора училища (письмово, звернення надавайте секретарю із зазначенням вхідного номера на вашому примірнику).

Відповідальність

Запам'ятайте самі та навчіть свою дитину про відповідальність за заподіяння шкоди іншій особі. Булінг (цькування), вчинений малолітньою або неповнолітньою особою, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.

Булінг – штраф 850-3400 грн., громадські роботи від 20 до 60 год. (ст.173-4 КУпАП).

АЛГОРИТМ ДІЙ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ВИПАДКУ ВИЯВЛЕННЯ БУЛІНГУ

Якщо учень став свідком булінгу у закладі освіти:

1. Він має право розповісти про це батькам, викладачу, майстру виробничого навчання, соціальному педагогу, вихователю, безпосередньо директору або його заступникам.
2. Може звернуться на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань дітей, сім’ї та молоді; до Національної поліції України:

• Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (12.00 -16.00);
• Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
• Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0800 500 335;
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0800 50 17 20;
• Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
• Центр надання безоплатної правової допомоги 0800 213 103;
• Національна Поліція України 102.

Якщо педагогічний працівник  або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу:

1. Педагогічний працівник має вжити заходів для припинення насильства і жорстокого поводження. Використовувати фізичну силу до учасників інциденту ЗАБОРОНЕНО.
2. Повідомити керівника закладу освіти.
3. Після припинення інциденту у разі необхідності надати постраждалому першу медичну допомогу: супроводити дитину для обстеження стану її здоров’я до медичної сестри закладу, або ж, у разі необхідності – до відповідного закладу охорони здоров’я з метою надання допомоги і документування фактів жорстокого поводження.

ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ ЗВЕРНЕННЯ ДИТИНИ ПРО ВИПАДОК ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З НЕЮ ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ІНФОРМУЄ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У ПИСЬМОВІЙ ФОРМІ  ПРО ВИПАДОК БУЛІНГУ

Якщо у соціального педагога виникає підозра щодо жорстокого поводження з дитиною або існує реальна загроза, що таке може відбутися (удома, з боку однолітків або інших працівників закладу освіти), то алгоритм дій наступний:

1. Соціальний педагог має запросити на зустріч дитину, стосовно якої надійшла інформація про жорстоке поводження щодо неї.
2. Якщо дитина підтвердила, що пережила жорстоке ставлення, необхідно провести документування отриманих від неї фактів за протоколом 1 – Н.
3. Після заповнення протоколу необхідно віддати його оригінал директору закладу освіти або його заступнику, копію – залишити у себе.
4. Дотримуватись принципу конфіденційності щодо дитини, яка стала жертвою жорстокого поводження, особливо у межах закладу освіти.
5. Провести зустріч з батьками (або опікунами) постраждалої дитини, а також з батьками (або опікунами) дитини-кривдника (якщо випадок відбувся серед дітей).
6. Скласти план психологічної реабілітації дітей. За необхідності – залучити фахівця з місцевого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Якщо соціальний педагог став свідком жорстокого поводження з дитиною в умовах закладу освіти (з боку однолітків, з боку інших працівників закладу освіти або інших осіб):

1. Соціальний педагог має вжити заходів для припинення насильства і жорстокого поводження. Використовувати фізичну силу до учасників інциденту ЗАБОРОНЕНО.
2. Якомога швидше повідомити керівника закладу освіти.
3. Після припинення інциденту у разі необхідності надати постраждалому першу медичну допомогу: супроводити дитину для обстеження стану її здоров’я до медичної сестри закладу, або ж, у разі необхідності – до відповідного закладу охорони здоров’я з метою надання допомоги і документування фактів жорстокого поводження.
4. Провести первинне опитування учасників інциденту: жертви, кривдника (кривдників), свідків. Скласти протокол 2 – Н.
5. З метою надання первинної психологічної допомоги з’ясувати обставини ситуації жорстокого поводження і документування фактів, спершу провести зустріч з постраждалою дитиною, якщо її фізичний стан це дозволяє.
6. Після проведеного опитування постраждалого не залишати його наодинці (до приходу батьків доручити класному керівнику, іншому педагогічному працівнику).
7. Провести бесіду з кривдником дитини і внести його бачення подій до протоколу – 2 – Н.
8. Провести співбесіду (співбесіди) з учасниками і свідками інциденту. Співбесіди проводяться з кожним учасником окремо. Їх результати заносяться до протоколу.
9. Оформлений належним чином протокол – 2 – Н з підписом працівника соціального педагога подати керівнику закладу освіти на підпис.  У разі відмови від підпису соціальний педагог у графі 6.1 фіксує: «від підпису відмовився (відмовилась)», ставить дату і час.
10. Копію цього протоколу за вимогою надати батькам, або особам, що їх замінюють, законним представникам всіх учасників інциденту або представникам правоохоронних органів, фіксуючи дату і час видачі копії.
11. Протокол зберігається у соціального педагога  протягом п’яти років і є документом суворої звітності.

Якщо керівник закладу отримав повідомлення про випадки булінгу (цькування) учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення щодо інших осіб за зовнішніми ознаками,  або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб, то алгоритм дій наступний:

1. Відповідно до такої заяви видати рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
2. Для прийняття рішення за результатами розслідування сворити наказом комісію з розгляду випадків булінгу та скликати засідання. До складу такої комісії можуть входити педагогічні працівники, батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи.
3. Якщо комісія визнала, що даний інцидент є булінгом (цькуванням), а не одноразовим конфліктом чи сваркою, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то слід повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може відразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою.
5. Рішення комісії реєструютья в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії.
6. За будь-якого рішення Комісії забезпечити психологічну підтримку всім учасникам випадку.

Десять кроків із запобігання самогубства у учнівському середовищі (поради дорослому)

Якщови виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:

Крок 1-й:  Повідомити органи управління освітою  та обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи.

Крок 2-й: Практичному психологу ( у разі його відсутності соціальному педагогу)  спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовну і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.

Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думку про власну смерть.

Крок 5-й:  З’ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет школяра» та спільно з індивідуальною картою подати для експертного прогностичного висновку в обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки.

Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.

Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім’єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних умінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов’язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці.

Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сімї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родити – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитини».

Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказати вище). Затвердити план дій наказом по школі.

P.S. У випадку завершенного суїциду організувати  системну групову роботу (40-годин) з классом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.

Пам'ятка опікунам

Діти-сироти та діти, які залишились без піклування батьків, мають право:

• на безкоштовне медичне обслуговування (у тому числі стоматолого-ортопедичне);
• на обов'язкові медичні огляди двічі на рік.
• на безкоштовне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд та безкоштовне користування всіма видами приміського громадського транспорту ( крім таксі ) за єдиним квитком. Єдиний квиток дійсний на всій території України. 
• на зарахування у навчальні заклади усіх форм акредитації поза конкурсом.
• на повне державне утримання (для тих, хто не перебуває під опікою);
• у разі вступу до ПТУ, ВНЗ- на утримання комплекту нового одягу, взуття, грошову допомогу;
• На безкоштовне харчування, проживання у гуртожитку на період навчання у ПТУ, технікумах, ВНЗ, а також на забезпечення взуттям, одягом, м'яким інвентарем;
• на безкоштовне забезпечення шкільною та спортивною формами та гарячими обідами на період навчання у загальноосвітніх школах;
• на щорічну матеріальну допомогу за рахунок стипендіального фонду навчальних закладів;
• у разі працевлаштування - на одноразову грошову допомогу, забезпечення одягом, взуттям за рахунок підприємства;
• на добові (за нормами службових відряджень) за час перебування у дорозі (туди і назад) та оплати вартості проїзду у заклади та сім'ї, де вони виховувались (за рахунок навчального закладу);.на утримання готівки (в межах норм харчування для тих, хто не виїжджає до місць організованого відпочинку у дні канікул).
• на позачергове забезпечення житлом після закінчення навчально-виховних та навчальних закладів та проходження служби у Збройних силах України.

Права та обов'язки опікуна

• Має право вимагати за рішенням суду повернення йому дітей, які перебувають у нього під опікою, від будь - яких осіб, що утримують у себе дітей без законних підстав.
• Має право розпоряджатися-майном підопічного у його інтересах.
• Має право укладати угоди від імені і в інтересах підопічного, діючи як його законний представник (крім угод, заборонених законодавством).
• Як правило, має проживати разом з підопічним.
• Повинен раз на рік забезпечити проходження підопічним повного медичного обстеження.
• Має право витрачати суми, що належать підопічному у вигляді пенсій, допомоги, аліментів та доходів від майна, на утримання підопічного. Органи опіки та піклування мають право, якщо це потрібно для захисту прав підопічного, обмежувати право опікуна розпоряджатися внеском, зробленим будь-ким на ім'я підопічного.
• Зобов'язаний виховувати підопічного, піклуватися про його фізичний розвиток, навчання, захищати його права та інтереси.
• Обов'язки з опіки і піклування виконуються безоплатно.
• Дії опікунів можуть бути оскаржені кожною особою, в тому числі і підопічним, до органів опіки і піклуванням за місцем проживання підопічного.

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини. 
 • Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими. 
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість. 
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні. 
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс. 
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей. 
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного. 
• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Рекомендації класним керівникам та викладачам щодо супроводу обдарованих учнів

- проаналізувати своє ставлення до обдарованої дитини і лише тоді обирати правильний шлях взаєморозуміння з нею;
- пам`ятати, що якою б не була обдарована дитина, її потрібно навчати;
- заохочувати дитину до участі у груповому творчому процесі;
- підтримувати творчі намагання дитини;
- створювати ситуації, за яких дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні, матиме можливість тісного спілкування зі здібною дитиною;
- підтримувати своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку й у зв’язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки! Пам’ятайте, що ваша сім´я – найперша і найважливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім´ї, роду, народу, до усього живого, повага до рідної мови, історії, культури. Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед ви самі, характер взаємин у вашій сімї.

Отож:

• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.

• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім´ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте: діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків! 

•Стежте, щоб ваші слова не розходилися з вашими справами. Дитина дуже спостережлива і допитлива, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру вашої дитини. Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її матері, матері – із діями батька. Пам’ятайте: «Якщо батько каже «так», а мати – «сяк» - росте дитина як будяк!»

• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Тому «зростайте» разом із вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на вас. Пам’ятайте: успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї. 

• Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки з повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.

• Вправляйтеся зі своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім´ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.  

• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, ви виконуєте не тільки батьківський, а й громадський обов’язок.

Школа – ваш вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педагогів, вони завжди відгукнуться на ваші прохання і допоможуть у вихованні дитини. 

·  На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов`язку перед суспільством і сім`єю. 

·    Відвідуйте збори і заняття для батьків. 

·   Тільки разом у співпраці зі навчальним закладом та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

·    Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями навчального закладу. 

· Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.  

·   Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

·  Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх позаурочних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно училищні  доручення. Для цього необхідно бути в курсі учбового життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість. 

·  Пам`ятайте, що тільки разом  з навчальним закладом можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель – ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте у розмові з ним. Не робіть у присутності дітей.